- здичавіння
- -я, с.Дія і стан за знач. здичавіти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
здичавіння
Смотреть что такое "здичавіння" в других словарях:
здичавіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дича — і, ж., діал. Здичавіння; дикі люди, варвари … Український тлумачний словник
здичілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичіти. 2) у знач. прикм., перен. Те саме, що здичавілий 3). || Який виражає здичіння. 3) у знач. прикм., перен. Дикий, скажений … Український тлумачний словник
